Про що може розповісти дитячий малюнок

 

Про що може розповісти дитячий малюнок

Малювання - чудове заняття для дітей і дорослих. Воно позитивно впливає на психіку, занурює в світ чарівної творчості. Для дітей малювання особливо корисно. Адже до 10-12 років вони живуть у світі фантазій. Для них життєво важливо переносити фантазії, а також реальний досвід пізнання світу на папір.

Малювання допомагає дитині:

1. розставити пріоритети (вибрати найбільш важливі для себе предмети, вивчити їх у всіх деталях);
   
2. визначитися зі ставленням до навколишнього світу;
3. передати настрій;
4. «Протестувати» своє сприйняття кольору;
5. зафіксувати на папері приємні (негативні) моменти і таким чином зняти з себе тягар переживань.

Малювання відмінно розвиває моторику, посидючість, логіку і образне мислення. Зіставляючи контури предметів зі знайомими йому геометричними фігурами або персонажами улюбленого мультфільму Гуджітсу, малюк краще розуміє, як влаштований навколишній світ, які реальні розміри речей.

Якщо дитина не любить малювати

Таке в родині трапляється рідко. Але трапляється! Немає сенсу примушувати малюка. Та й переживати особливо не варто. Можна спробувати купити розмальовку, пальчикові фарби. Можна спостерігати за дитиною. Можливо, вона просто не бажає малювати олівцями на папері. А ось на шпалерах і на плитці у ванній малювала би із задоволенням. Значить, потрібно знайти фрагмент шпалер і надати в розпорядження художника-початківця. Або купити їй 3D ручку. Також дитину можна заманити магнітним неокубом або іграшками Бравл Старс. Нехай творить з тими матеріалами, які їй до душі!

Що малюють діти, як це розшифрувати

Малюнки дитини в ранньому віці зрозумілі лише їй одній. Моторика розвинена слабо - рівні, витончені лінії ніяк не вдаються. Зате в процесі малювання шикуються певні «містки» між реальними предметами і їх образами. Так, малюк розуміє, що сонечко малюють за допомогою кола, а ялинки зображують трикутниками.

Важливо! Малювання - один із способів розвитку абстрактного мислення. Дуже стане в нагоді в дорослому житті.

Мами і тата часто роблять помилку, думаючи, що малюнки дитини повинні відповідати певному рівню. Це не так. Рівень майстерності у кожної дитини суворо індивідуальний. Також багато що залежить від віку і ступеня зацікавленості в предметі. Мріючи про новий смартфон або караоке мікрофон, художник-початківець може ретельно малювати кожну деталь гаджета, витратити на це багато годин. А задане в садку дерево зобразити трьома недбалими мазками.

Обов'язково похваліть малюка, розпитайте, що він намалював. Ви здивуєтеся, коли дізнаєтеся, що в каляках-маляках є певна логіка. І малюк точно розуміє, що він намалював. Попросіть пояснити малюнок. Запитайте, що означає цей чоловічок і ця фігура. Так ви розвиваєте словниковий запас малюка, спонукаєте звертати увагу на важливі деталі.

Важливо! Те, що дитина зображує «каляки-маляки», не повинно напружувати. Вони означають лише те, що погано розвинена моторика кисті і пальчиків. Згодом лінії будуть ставати більш впевненими і гладкими.

Малюнки дітей - «віконце» в їх внутрішній світ

Для дитини малюнок - універсальна мова символів. Діти всіх кольорів шкіри малюють базові цінності: будинок, сонце, тата і маму, великі дерева. Сюжети дитячих малюнків дуже схожі. Якщо картинки яскраві, позитивні, сонячні - переживати не варто. Тривогу викликає переважання одного кольору (червоного, чорного). А також ретельне зафарбовування об'єкта. Коли штрихування настільки щільне, що за ним зникає сам предмет.

Діти малюють те, що для них важливо, і те, що хочеться мати. Якщо в будинку немає собаки, а дитина наполегливо зображує собаку, є привід задуматися про маленького друга. Має значення і розмір. Важливі для себе речі малюк малює великими, другорядні предмети - маленькими. Також для дитини характерно більше уваги приділяти контурам, заштриховуючи предмети абияк. Така «недбалість» - свідчить про душевну рівновагу, гармонію зі своїм внутрішнім світом.

До речі, про розмір. Ви, напевно, помічали, що стандартний аркуш паперу А4 малуватий для юного художника. Зробите дитині подарунок! Купуйте для неї великі листи А1 або альбом зі скріпкою, який можна розгорнути. Інтерес до малюнків подвоїться!

Важливо! Діти не можуть довго захоплюватися одним видом діяльності. Може бути так, що вони малюють весь місяць без перерви, а потім зовсім втрачають інтерес до фломастерів і паперу. Не потрібно переживати з цього приводу. Нехай олівці будуть доступними. Малюк обов'язково повернеться до цього заняття!

Коли потрібен психолог

По дитячим картинкам і аксесуарам можна багато чого довідатися про внутрішній стан дитини. Тому педагоги і дитячі психологи завжди приділяють увагу малюнкам малюка. Вони спостерігають за творчістю дитини в динаміці. Якщо регулярно з'являються тривожні символи, ознаки поганого настрою, звертають на них увагу батьків.

Про внутрішні розладах може свідчити зображення:

• осіб протилежної статі (в нормальній ситуації маленький хлопчик буде зображувати хлопчика);
  
• себе на маленькій частині листа при порожньому вільному місці (в нормі, коли зображення людини займає 2/3 сторінки);
• потворних відразливих персонажів, злих тварин.

Важливо розуміти, що неможливо судити про психічний стан дитини по одному малюнку. Для нього це може бути миттєвий сплеск емоцій - вранці або через годину негатив піде. Але якщо малюнки одного типу повторюються протягом тижня (місяця) і викликають у батьків питання, потрібно поговорити з малюком, піддати аналізу його відносини з членами сім'ї, дитячим колективом (якщо він ходить в школу або дитячий сад).

Важливо! Часто причиною тривожних і страшних малюнків стає перевантаженість психіки іграми і мультфільмами. Варто обмежити споживання контенту, як малюнки приходять в норму!

Чим відрізняються картинки дівчаток і хлопчиків

Психіка дівчаток і хлопчиків відрізняється. У них різне сприйняття дійсності, стиль спілкування. Тому і малюнки - різні. Подивимося на відмінності картинок у дітей 3-8 років в залежності від статі.

1. Хлопчики використовують скромніший набір фарб. Шість базових кольорів для них - цілком достатньо. Вони можуть малювати навіть простим олівцем. Дівчатка більш вимогливі до діапазону кольорів. Обожнюють фарби і олівці з блискітками, фломастери яскравих змішаних відтінків (малиновий, золотистий, рожевий, фіолетовий).
   
2. Тематика малюнків хлопчика - автомобілі, залізниці, літаки, роботи, зброя. У дівчаток - принцеси, квіти, парки, красиві наряди, мультиплікаційні персонажі.
3. Хлопчики наполегливі. Юний джентльмен здатний 100 раз малювати один і той же паровоз. Дівчинка - відноситься до паперу більш економно. Вона постарається зобразити все, що її цікавить, на одному аркуші паперу. Та й розфарбує більш ретельно.

Увага! Особливість дитячої психіки в тому, що навіть монстрів вони малюють добрими, симпатичними. Якщо це не так, варто затурбуватися, переглянути свій стиль відносин з дитиною, обмежити її спілкування з гаджетами або людьми, які погано на неї впливають.

Перше вересня без стресу: поради батькам і вчителям першокласників

 

Перше вересня без стресу: поради батькам і вчителям першокласників

 

Свято першого дзвоника для першокласника – важливий крок у доросле життя, що водночас і захоплює, і хвилює. Іноді День знань стає справжнім випробуванням на міцність і часто призводить до стресу в цілої родини.

Щоб зберегти якнайбільше нервових клітин напередодні першого вересня, журналісти Проєкту «Навчаємося разом: дружня школа» підготували низку порад для батьків і вчителів «першачків». 

Зміни, які раптово увірвалися в їхнє життя, – ось головний чинник стресу напередодні першого вересня в першокласників. Якщо порівнювати з переживаннями дорослих, вони подібні на зміну сфери діяльності чи навіть переїзд до іншого міста – а це добрячий привід для стресу, чи не так?

За словами психологині Анастасії Заремби, для дітей дуже важлива стабільність, а школа (навіть у порівнянні із садочком) – це щось зовсім нове й невідоме.

«Незнайомі дорослі, яких потрібно слухатись, багато незнайомців-однолітків, незрозуміла установа, уроки замість ігор – усе це неабияка причина для стресу», – каже Анастасія Заремба. 

Щоб його уникнути, батькам і вчителям необхідно познайомити дітей зі школою трохи раніше і поступово привчати малечу до відповідного режиму. 

«Варто погуляти з дитиною на території школи до першого вересня, якщо це можливо, провести екскурсію по самій школі: показати, де знаходиться класна кімната, туалет, їдальня, – радить психологиня. – Не менш важливим є знайомство з учителем. Батькам варто продемонструвати дитині, що вони довіряють йому, і до цієї людини можна і варто звертатись за різних обставин». 

Напередодні початку навчання в школі на батьківські плечі лягає відповідальна місія: привчити дитину до шкільного режиму. Визначити, коли треба лягати, щоб добре відпочити й виспатися, та о котрій прокидатися, щоб устигнути без метушні зібратися й дійти чи доїхати до школи. 

«Це краще зробити завчасно: першокласник може бойкотувати школу лише тому, що ввечері хоче довше гратись, а вранці не може прокинутись. Потрібно детально розповісти дитині про графік уроків у школі, правила поведінки та домашні завдання, транслювати спокій та впевненість, що все буде гаразд, а якщо ні – то все можна вирішити», – пояснює пані Анастасія. 

Утім, учителеві важливо донести до батьків думку: що занадто – то не є добре. Варто переконати батьків, щоб вони не перестаралися, адже активна підготовка до школи може відбити будь-яке бажання туди ходити! 

«Активне навчання писати, читати, рахувати часто супроводжується тиском з боку батьків та конфліктами, які призводять до негативного ставлення до школи ще до того, як розпочалися уроки», – зазначає психологиня.

Додатковий стрес у першокласника можуть спровокувати батьки, родичі та просто дорослі, лякаючи дитину неприємними розповідями про власний шкільний досвід. Настанови на кшталт «От у школі тебе навчать гарно поводитися!» можуть призвести до того, що дитина, навіть не пізнавши шкільного життя, вже вважатиме його чимось неприємним, а відтак – не захоче навчатися. Такий собі шкільний «бабайка». 

Закцентуйте увагу на приємних спогадах: впевнені, що деякі з них досі викликають усмішку і гріють душу. 

«Дозвольте дитині створити власне враження та отримати власний досвід. Ваш власний буде доречним лише тоді, якщо в дитини виникнуть схожі труднощі: це буде проявом емпатії та підтримки, необхідної школяреві в перші місяці навчання. Але в жодному разі не можна знецінювати почуття дитини. Кажіть: «Розумію, що тебе це засмучує, в мене теж була неприємна історія в молодших класах, хочеш поділюся з тобою і розкажу, як я впоралась/впорався?», – радить Анастасія Заремба. 

Джерелом стресу в першокласників також часто стають великі очікування, які родина покладає на нього: що буде, якщо він не впорається? Не обтяжуйте малечу власними сподіваннями, а навпаки – підбадьорте й говоріть про мрії та прагнення вашої дитини щодо шкільного життя.

Попри всю важливість події, перше вересня – це насамперед свято. Щиро відсвяткуйте його та весело проведіть час разом. 

Швидкий дієвий тест. Про що можуть розказати батькам дитячі малюнки

 

Швидкий дієвий тест. Про що можуть розказати батькам дитячі малюнки

 

Як визначити характер дитини за улюбленими  кольорами?

Психологи розробили методику, яка дозволяє за кольорами, які дитина найчастіше використовує у малюнках, визначити характер дитини, її реакцію на життєві ситуації і емоційний клімат в сім’ї, а також  спрогнозувати, якою дитина виросте.

Отже, візьміть 5-7 аркушів чистого паперу, кольорові олівці і запропонуйте дитині щось намалювати. Уважно проаналізуйте всі малюнки – і визначте, який колір найбільш часто на них присутній. Саме цей колір розповість про характер вашої дитини.

 Червоний колір використовують активні, непосидючі діти. Це діти-«живчики». Вони живі, неслухняні, невгамовні. У майбутньому, коли дитина виросте, вона буде сміливою, сильною особистістю. Вона буде мати високу працездатність, прагнути до успіху. Однак частіше за все такі особистості виростають великими егоїстами.

 

Помаранчевий колір, як і червоний, найчастіше використовують діти-веселуни. Вони пустують, кричать, веселяться без особливих на те причин. У майбутньому, коли дитина виросте, вона може стати дуже дратівливою. Тому таким дітям слід приділяти особливу увагу. З ними необхідно більше розмовляти, грати, жартувати.

 

Жовтий колір використовують діти з добре розвиненою фантазією. Це діти-мрійники. Вони легко придумують собі захоплюючі розваги, навіть граючи на самоті. У майбутньому, коли дитина виросте, вона буде віддавати переваги різноманітній та цікавій роботі. Вона буде подавати оригінальні ідеї. Завжди буде прагнути до кращого. Однак, разом із тим, вона буде боятися брати на себе відповідальність за скоєні вчинки.

 

Зелений колір використовують діти, яким не вистачає материнської турботи. Такі діти спокійні. Виростаючи, вони не люблять і навіть бояться змін. Тому таким дітям слід приділяти особливу увагу: розвивати творче мислення, інтерес до нових речей і відкриттів.

 

 

Блакитний колір використовують спокійні діти. Вони тихі, спокійні, урівноважені. У майбутньому, коли дитина виросте, вона буде відповідальною, старанною, цілеспрямованою.

 

 

Синій колір обирають спокійні, врівноважені діти. Вони все роблять не поспішаючи й грунтовно. Вони дуже чуйні та емоційні. У майбутньому, коли дитина виросте, вона буде відповідальним, цілеспрямованим, спокійним і розважливим співробітником.

 

 

Фіолетовий колір обирають «загадкові діти». Вони чуйні, ніжні, вразливі і дуже емоційні. У майбутньому, коли дитина виросте, вона буде романтиком. Така особистість буде прагнути завжди привертати до себе увагу. Проте особистість може вирости дуже вразливою. Такі діти більш інших потребують підтримки та заохочення.

 

Чорний колір обирають діти, які зазнали стресу. Емоційному і духовному стану такої дитини необхідно приділяти особливо пильну увагу. Необхідно частіше розмовляти з дитиною, розпитувати про її переживання, підтримувати її.

 

 

Таким чином, уважно вивчивши малюнки дитини, можна визначити її майбутній характер, виявити її переживання. Однак, перш ніж робити будь-які висновки (особливо якщо дитина вибирає похмурі темні кольори), необхідно поговорити з дитиною – обговорити те, що вона намалювала. Якщо малюк систематично, за наявності різнокольорових олівців, воліє малювати одним і тим самим кольором, на це слід звернути увагу. Якщо дитина раз на тиждень намалювала щось у кольорах, які насторожують, наприклад чорний, і логічно це пояснила, то тут немає приводу для занепокоєння. Найчастіше з розмови з дитиною стає зрозуміло, чому маля віддало перевагу саме тому чи іншому кольору і як ці кольори співвідносяться з його настроєм. Можливо, «похмурий» колір просто відповідав художньому задуму дитини.

Кольоротерапія

Деякі кольори мають особливо благотворний, іноді навіть лікувальний вплив на організм людини, в тому числі і дитини. Зелений колір допомагає при перевтомі і головному болю. Він стабілізує кров’яний тиск, заспокоює, бореться з хронічною втомою.

Червоний колір активізує сили організму і навіть лікує застуду. Цей колір стимулює серцеву активність, активізує обмін речовин! Але з його застосуванням необхідно бути найбільш обережними: довгий вплив червоного кольору на дитину може призвести до перевтоми та роздратування.

Жовтий колір зміцнює нервову систему і зір. Помаранчевий колір сприяє поліпшенню травлення, стимулює роботу щитовидної залози.

 

Дані аспекти впливу кольорової гами на дитину враховуються багатьма виробниками дитячих товарів і дитячого одягу. Вони підбирають спеціальні кольори, які благотворно впливають на дитячий організм. ТМ BіLand, виготовляючи вуличні дитячі майданчики та ігрові елементи, застосовує яскраві кольори, які привертають увагу дитини, пожвавлює її активність. Всі елементи конструкцій фарбуються акриловою фарбою на водній основі, яка є безпечною для дітей та стійкою до погодних умов, що значно збільшує термін експлуатації.

 

 1. Ніколи не залишайте дитину вдома саму, хоча б до 10-12 років. Пам’ятайте: може трапитися усе що завгодно, і достатньо тільки однієї фатальної випадковості, щоб потім пам’ятати про неї все життя. Будь-яка квартира містить масу небезпек для дитини. Їх спектр величезний: від мимоволі включеного газу або випадкової пожежі, що сталася в результаті короткого замкнення електропроводки, — до цілеспрямованого вторгнення чужої людини. Усе це може спричинити непоборні наслідки.

2. Ніколи не випускайте дитину саму на вулицю після 21 години, хоча б до 10-12 років, навіть улітку. Не залишайте дитину саму біля входу в магазин, у аптеку, відділення зв’язку, у дворі, навіть біля власного під’їзду. Також на дачі дитина ніколи не повинна сама гуляти за межами вашої ділянки. І тут може трапитися всяке, достатньо тільки однієї фатальної випадковості.

3. Наполягайте на тому, щоб ваша дитина на все життя чітко засвоїла: треба з підозрою ставитися до чужих людей. Увесь світ для дитини повинен жорстко ділитися на «своїх» і «чужих». Чужому не можна відкривати двері. З чужим нема про що розмовляти в дворі. Від чужого на вулиці не можна приймати подарунки. Із чужим не можна нікуди йти, сідати в автомобіль, виїжджати на автобусі і т. і. Із чужими людьми ніколи не можна сідати в один ліфт.

4. Виховуйте в дітей спостережливість. Повірте, вона буде корисна як для них, так і для вас. Дитина повинна вміти уважно дивитися на всі боки й помічати все, що відбувається навколо. Діти часто помічають те, що ми, дорослі, пропускаємо «поза очима». Навчіть дитину не просто спостерігати, а ще йрозповідати вам про все, що вона помітила незвичайного у дворі, на вулиці, навкруги, на дачі. Не виключено, що її дитячі спостереження приведуть вас до серйозних висновків.

5. Дитина повинна знати: усе, необхідне для неї, вона одержує від вас – батьків. У крайньому випадку, від когось, але у вашій присутності і, обов’язково, за вашим схваленням. Значить, нічого не можна підбирати на вулиці — ні яскравої іграшки, ні гарного папірця. Значить, ніколи й нічого не можна брати в незнайомих людей — ні морозива, ні тістечка, ні напоїв, ні цигарки, ні шприца.

6. Дитина не повинна приносити в будинок нічого з того, що вона все-таки може знайти у дворі або на дачі. Ні кинутої кимось іграшки, ні забутої авторучки, ні яскравої бляшанки, ні симпатичної пляшки, ні знайденої на лавці книги, ні викинутого кимось конверта з рідкісною маркою, ні бездомного собаки, ні приблудної кішки. Усе це може бути джерелом реальної або потенційної небезпеки.

7. Ніякі дитячі сльози ніколи не повинні стати мотивом для того, щоб ви послабили пильність. Ваше слово завжди повинно значити саме «ні», а не «мабуть». Дитина повинна твердо знати й розуміти слова «можна» і «не можна». Усе, що ви визнаєте припустимим для дитини (нова іграшка, собака, кішка), повинне пройти через ваші руки, бути перевірено вами й відповідним чином оброблено.

8. Навчіть дитину не розповідати «першому зустрічному» про ваш сімейний статок, місце роботи й посади батьків.

УВАГА учнів та батьків!

 

УВАГА учнів та батьків!

 

Важко уявити сучасний світ без інтернету. Крім того, що Інтернет дозволяє тобі знайти потрібну інформацію, мережа значно розширює коло твого спілкування. Діти все частіше спілкуються через соціальні мережі, де щодня наражають себе на небезпеку.

Тому, нагадую декілька важливих правил під час користування інтернетом

ПАМ'ЯТКА

* Не давайте нікому своїх паролів.

* Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.

* Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.

* Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).

* Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.

* Не діліться своїми фото з незнайомцями.

* Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).

* Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.

* Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.

* Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.

* Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).

* Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

5 простих

правил для батьків

1. Підвищуйте власну комп'ютерну та інтернет-обізнаність

2. Опановуйте інтернет разом із дитиною

3. Станьте другом дитині у соціальній мережі, або попросіть близьких знайомих зробити це

4. Встановіть "Батьківський контроль". Регулярно оновлюйте антивірус

5. Створіть територію безпечного інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів.

Дитина має розуміти, що може розраховувати на підтримку та захист дорослих.