среда, 30 марта 2022 г.

Поради для дітей

                                     


Рене Джейн — сертифікований тренер особового зростання і магістр в області прикладної позитивної психології, спеціалізується на розвитку навичок адаптації й стресостійкості дітей і дорослих. Вона перетворює науково обґрунтовані концепції в легко застосовні ігрові техніки.

Рене є автором унікальної терапії дитячої тривожності, які були реалізовані у форматі короткометражних мультфільмів. Вона об’єднала найдієвіші на її погляд адаптивні технології в одній статті. Деякі з них нам давно відомі, але забуті, якісь абсолютно нові, з розряду тих, які так і хочеться випробувати. Сподіваємося, ви знайдете в цьому списку те, що підійде саме вашій дитині.

1. Браслет своїми руками.

Створення виробів своїми руками легко вводить дитину в стан «потоку», тобто повного занурення в зайняття. Ця концепція поширюється на шиття, в’язання, плетіння бісером і навіть складання білизни після прасування — будь-яка діяльність, займаючись якою дитина забуває про зовнішнє оточення.

2. Інверсія.

Заспокійлива сила розташування голови нижче рівня серця, також відомою як інверсія. Будь то розслаблення в позі дитини або нахили до пальчиків ніг або стійка на голові — подібна зміна позиції тіла чинить загальнозміцнювальну дію на вегетативну нервову систему, яка контролює реакцію організму на стрес. Інша заспокійлива поза-вправа — «собака мордою вниз». Ця поза добра тим, що сприяє спалюванню зайвої глюкози, що вивільнилася через підвищення рівня адреналіну.

3. Замісіть хліб.

Бабусі по всьому світу можуть підтвердити, що процес випічки хліба знімає стрес. Інтернет рясніє простими рецептами, по яких ваша дитина з радістю і з забрудненими руками м’ятиме і перевертатиме тісто. Краща частина полягає в тому, що врешті-решт у вас з’явиться домашній хліб, який наочно демонструє, що напругу можна сублімувати правильно і результативно.

4. Стрибай вище!

Можна влаштувати змагання по стрибках у висоту, довжину, на швидкість. Це відмінний спосіб випустити пару. Можна пострибати зі скакалкою під музику, підтримуючи ритм, або пограти в класики.

5. М’яч для гольфу під ступнями.

Катання м’яча для гольфу ступнями не лише поліпшить кровообіг, але і вплине на точки, що відповідають за розслаблення ніг. Для досягнення кращого результату катайте м’яч по усій поверхні ступні дитини, міняючи міру тиску.

6. На пробіжку!

Доведено, що біг знижує стрес, і іноді може бути ефективнішим, ніж похід до психолога. 10-хвилинна пробіжка не лише вплине на настрій вашої дитини, але і продовжить стресостійкість на декілька годин.

7. Тенісний м’яч на спині.

Старий прийом фізіотерапії — катання невеликого твердого м’яча по спині дитини — легкий масаж заспокійливої дії. Приділіть особливу увагу плечам, шиї, попереку — це типові місця скупчення напруги.

8. Велосипед.

Велосипед відходить в минуле, і дуже даремно. З введенням велосипедних доріжок і мощених трас в містах їзда на велосипеді стала безпечніша, ніж коли-небудь, і може бути потужною заспокійливою технікою. Це зайняття не чинить надмірного тиску на суглоби, розвиває баланс, замінює фізкультуру і може проводитися усією сім’єю.

9. Назви свою емоцію.

Коли переповнюють емоції, досить їх розпізнати, щоб почати заспокоюватися. Якщо дитина швидко заводиться, надається гніву, паніці або стає одержимою ідеальним виконанням завдання, попросите його назвати цю емоцію або стан. Придумайте спеціальні фрази, щоб допомогти дитині поговорити про це.

10. Штовхай стіну.

Цей прийом допомагає позбавитися від гормонів стресу без необхідності виходити на вулицю або навіть з кімнати. Попросіть дитину спробувати штовхати стіну впродовж 10 секунд в 3 прийоми. Цей процес дозволяє м’язам скорочуватися, а потім розслабитися, внаслідок чого виробляються гормони щастя, як після спортивного навантаження.

11. Вдячність.

Щоденник Вдячності схожий на звичайний особистий щоденник. Дослідження показали, що ведення такого щоденника робить позитивний вплив на успішність в школі й сприяє зниженню стресу в позакласній роботі. Краще завести окремий зошит, в якому дитина зможе записувати речі й події, за які він вдячний (які приносять йому радість), і зробити пару записів разом, щоб дитина зрозуміла концепцію.

12. Музика.

Музика здатна впливати на настрій, сон, рівень стресу і тривоги. Експериментуйте зі стилями, стежте за ефектом. Дуже скоро ви дізнаєтеся, що саме впливає на вашу дитину якнайкраще. Використайте музику для створення настрою в будинку, в машині, в дитячій.

13. Пиши від душі.

Для дітей трохи старше ведення щоденника з описом своїх почуттів — дієвий спосіб коригування стану, особливо якщо немає страху, що записи прочитають. Нехай у дитини буде зошит, який лежить в надійному місці, в якій вони зможуть написати про усі свої почуття. Важливо переконати дитину, що ви ніколи не візьмете його без його дозволу.

14. Танцюємо!

Додайте компонент фізичної активності до ваших сеансів прослуховування музики. Влаштуйте танцювальну вечірку у вітальні й спостерігайте, як чадо міняє свій настрій.

15. Зворотний відлік з 100.

Рахунок допомагає відволіктися від подразника, зворотний рахунок вимагає додаткової концентрації, але не перевантажує мозок.

16. Спів.

Танцювати під улюблену мелодію — чисте задоволення. Але спів вголос, навіть тоді, коли він невлад, сприяє виробленню ендорфінів, що приносить почуття задоволення і спокою.

17. Спостереження за рибками.

Ви коли-небудь ставили питання, чому в деяких зонах відпочинку є акваріум? В Університеті Ексетера у Великобританії виявили, що спостереження за рибками знижує кров’яний тиск і частоту сердечних скорочень. Чим більше акваріум, тим краще ефект. Щоб перевірити цю гіпотезу, візьміть дитину на озеро або в океанаріум.

18. Мильні бульбашки.

Це зайняття пов’язане з попереднім, тому що ґрунтовано на регуляції дихання. Дитина швидко набуде контролю над своїм диханням, а значить і станом, якщо дутиме на вертушку або надуватиме мильні бульбашки.

19. Водні процедури.

Заспокійливі ванни діють на дітей так само як і на дорослих. Використайте пару іграшок для ванни, щоб навчити малюка розслаблятися і відпускати турботи дня. Холодний душ робить на організм тонізуючий ефект. Прохолодна вода знижує напругу м’язів, покращує роботу серця і призводить до поліпшення настрою. Дослідження стану зимових плавців показало, що з регулярним зануренням у холодну воду знизилася напруга, втома і депресія.

20. Задуваємо свічку.

Запаліть свічку і дайте дитині задути її. Запалюйте знову і знову, поміщаючи свічку все далі й далі від нього, щоб йому довелося вдихати все глибше, щоб задути її. Це відмінний спосіб перетворити практику глибокого дихання на гру.

21. Ковток води.

Збезводнення зв’язують зі зниженням розумової діяльності. Налийте дитині склянку прохолодної води, нехай повільно вип’є. Спробуйте хоч раз — і побачите заспокійливий ефект, який робить ця процедура на нервову систему.

22. Дихай животом.

Більшість дихає неправильно, особливо в стресовій ситуації. Нехай дитина уявить, що живіт — це кулька. Попросіть зробити глибокий вдих, щоб його надути, і видих — щоб здути. Відчуєте ефект вже на 5-й раз.

23. Візуалізація.

Використовуючи картинки з журналів, дитина може зібрати на великому постері колаж своїх інтересів, фантазій і цілей. В процесі творчості вона зможе прийти до нових відкриттів про себе, і зосередження на позитивному вмить міняє настрій до кращого.

24. Первісний клич.

Іноді емоцій стає надто багато, щоб тримати їх в собі. Нехай дитина встане з широко розставленими ногами й піднятими руками й відчує, як емоції киплять в пальцях ніг, піднімаються вище по ногах і усьому тілі й вириваються через рот. Не треба кричати слова або дотримуватися якоїсь програми, нехай робить це так, як йому зручно.

25. Малювання.

Малювання не лише відволікає від джерела роздратування, але і розвиває стійкість до стресу в цілому. Зараз тюбики з фарбою — не єдиний допоміжний засіб, існують спеціальні інтерактивні дошки, ігрові застосування й інші помічники : наприклад, піна для гоління і фіранка у ванні.

Поради батькам та педагогам






 

Рекомендації для вчителів

 

Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни. 9 правил 

Попри жахливу війну в Україні, багато вчителів і далі проводять неформальні заняття або навіть уроки, щоби відволікти дітей. ГО “Смарт освіта” разом з українськими вчителями також організовує пізнавальні онлайн-зустрічі для дітей та підлітків.

Саме зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебувають у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатійність, почуття такту та відчуття опори дуже важливі”, – каже Світлана Ройз.

ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

  1. Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
  2. Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
  3. Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.  Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
  4. Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.

Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.

  1. Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
  2. Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.
  3. Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.

Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.

  1. Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.

Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.

  1. Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.

четверг, 17 марта 2022 г.

 

5 порад батькам для підвищення продуктивності під час онлайн-навчання

 














Батьки несуть велику відповідальність за те, щоб їх діти отримували максимальну користь з онлайн-навчання відповідно до індивідуальних потреб дитини. Батьки можуть сприяти успіху онлайн-учнів, слідуючи декільком простим порадам.
1️⃣ Ставтеся до регулярного навчального часу як до роботи
Виховуйте у своїх дітей позитивне ставлення до онлайн-навчання. Навчіть їх ставитися до своїх онлайн-уроків як до роботи. Постановка щоденних цілей і складання контрольних списків забезпечує контрольований прогрес в кожному курсі і завданні. Така дисципліна також може допомогти їм довести, що вони можуть працювати ефективно і незалежно.
2️⃣ Використовуйте онлайн-ресурси
Деякі онлайн-додатки та інструменти можуть допомогти вам перетворити дозвілля в захоплюючий період навчання.
3️⃣ Ретельно керуйте часом
Діти зазвичай більш успішні в структурованої освітньому середовищі. Не дозволяйте їм чекати до останньої хвилини, щоб завершити і відправити свої онлайн-завдання. Дослідження, що проводяться в останню хвилину, тільки посилюють стрес.
4️⃣ Усунення відволікаючих чинників
Створіть навчальну середу, вільну від сторонніх звуків і відволікаючих чинників. Це дуже важливо, щоб ваші діти могли зосередитися на своїх завданнях. Вимкніть звук мобільних телефонів і вимкніть телевізор. Тиха обстановка уповільнює уявний потік ваших дітей і допомагає їм відчувати себе більш комфортно.
5️⃣ Задавайте питання
Дуже важливо бути правильним зразком для наслідування, ставлячи питання в спілкуванні зі своїми дітьми. Навчайте їх проявляти ініціативу і просите про допомогу. Ви можете змусити їх відчути, що їх цінують, перевіряючи їх знання, ставлячи питання.

среда, 6 октября 2021 г.

 

Якщо дитина стала об'єктом цькування в школі: що потрібно і чого не можна робити дорослим

 

В останні роки факти психологічного насильства в навчальних колективах стають все більш частим явищем. На жаль, вчителі та адміністрації навчальних закладів "закривають очі" на такі ситуації. Здебільшого через відсутність розуміння, як з подібними явищами працювати. Зусилля батьків без підтримки з боку педколективів в більшості випадків виявляються марними. Найжахливішої помилкою з боку дорослих в такій ситуації стає те, що дитини, що стала об'єктом цькування, не просто залишають один на один з проблемою, але і виставляють його самого винуватцем того, що відбувається. Так як же правильно реагувати на факти цькування в навчальних колективах, що потрібно і чого не можна робити.

За мою практику викладання в школі і в технікумі мені доводилося не раз стикатися з фактами цькування когось із учнів їх однолітками. Тому те, про що я напишу на цю тему - не тільки поради мене як психолога, але і як практика в усуненні подібних явищ в навчальному колективі.

Для початку важливо зрозуміти, що травля - це психологічне насильство членів колективах над одним або кількома іншими членами. Проста непопулярність дитини в середовищі однолітків, відсутність до нього інтересу, ігнорування в спілкуванні не є формою насильства. Цькування - це саме постійно повторюваний в різних видах акт агресії. Психологічне насильство в навчальних колективу досить добре досліджено в зарубіжних країнах і отримало назву - буллінг.

Об'єктом цькування в колективі може стати практично будь-яка дитина. Зовсім не обов'язково це буде фізично слабкий «ботанік-зубрила». У моїй практиці такими об'єктами були діти з неблагополучних сімей і діти з інвалідністю, і навіть діти з цілком забезпеченої сім'ї, але вчинили протиправні дії, що потрапили через це під слідство.

Вчителям і батькам важливо розуміти: якщо в колективі виникла цькування, то це не проблема того, хто став її об'єктом, це проблема всього колективу. Тому робота повинна проводитися з усіма членами колективу, навіть з тими, хто безпосередньо цькуванням не займається, але мовчазно спостерігає за тим, що відбувається з боку.

Переклад дитини, яка зазнала цькування, в іншу школу - це, звичайно, вихід. Однак і в новому колективі ситуація може повторитися. Тому що «жертва цькування» - це набір поведінкових і психологічних характеристик, якими володіє ця дитина. І всі ці характеристики він понесе і в інший колектив.

Крім того, видаливши з колективу об'єкт буллінг, тенденція до психологічного насильства над будь-ким сама по собі у членів колективу не зникне. Або такий колектив вибере собі нову жертву, або всі його члени на все своє життя збережуть у своїй системі цінностей і моральних норм ті аморальні і аморальні вчинки, які допускали на адресу об'єкта цькування. При цьому ці аморальні і аморальні вчинки закріпляться в свідомості дітей як соціально схвалювані. І потім вже подібна поведінка такі діти можуть демонструвати і на адресу своїх батьків.

 Якщо дитина стала об'єктом цькування в школі що потрібно і чого не можна робити дорослим


Що робити батькам жертви цькування

 

Якщо ваша дитина став об'єктом цькування в шкільному колективі або в студентській групі, залишати його один на один з ситуацією не можна. Скільки б не було років дитині, він потребує допомоги дорослих і, в першу чергу, близьких людей.

Вам обов'язково потрібно втрутитися в те, що відбувається. І почати слід з відвідин школи, бесіди з класним керівником вашої дитини. Раніше я вже писала, що в буллінг завжди включений кожен член колективу, навіть той, хто тримається осторонь. Обговоріть з учителем ситуацію, що склалася, з'ясуйте, що він має намір зробити для усунення проблеми. При необхідності підключіть до вирішення питання адміністрацію школи і шкільного психолога, соціального педагога. Не зайвим буде запрошення на класну годину і батьківські збори представника правоохоронних органів для проведення роз'яснювальної бесіди.

Батькам не варто влаштовувати «розборки» з самими дітьми, які беруть участь в цькуванні. Бажаного результату ви можете не досягти. Навпаки, можете опинитися об'єктом переслідування за протиправні дії відносно чужих дітей.

Щовечора після школи розпитуйте свою дитину про ситуацію в школі, щоб бути в курсі розвитку ситуації. При необхідності зустрічайтеся з педагогами та батьками однокласників кілька разів. Головне в цій ситуації не нагнітати обстановку ще й з батьками, а саме знайти рішення проблеми.

Підтримуйте морально свою дитину, що опинилася об'єктом цькування. Навчіть його простим прийомам психологічного захисту від агресорів. Наприклад, навчіть його представляти себе як би в скляному ковпаку, від якого відлітають всі образи, які кидають на адресу дитини однолітки. Поясніть, що дражнити і задирати цікаво тільки тих, хто дає хуліганам відповідну реакцію. Якщо на їх нападки не реагувати, то інтерес продовжувати ображати пропадає.

Пам'ятайте про те, що вашій дитині, як би він не намагався не реагувати на нападки, все одно доводиться емоційно важко. Накопичилася всередині відповідь агресію, емоції, дитині потрібно знімати. Для цього можна використовувати різні методи. Наприклад, промовляти з дитиною ці емоції або ж пропонувати намалювати тих хлопців, які його ображають, і порвати малюнки. Можна надути повітряні кульки, намалювати на них пики кривдників, написати їх імена і попинать кульки. Нехай ваша дитина краще так випустить своє внутрішнє емоційне напруження, ніж на самих кривдників.

Щоб вельми травматична ситуація цькування не залишила незгладимий відбиток в психіці дитини, деформувавши його особистість, спровокувавши розвиток різних психологічних комплексів, обов'язково опрацювати ситуацію з дитячим психологом.

 

Що робити батькам дітей, що беруть участь в цькуванні

 

Пам'ятайте, що ваша дитина, вважаючи соціально схвалюваних поведінкою прояв агресії на адресу однолітків, згодом може звернути її і на вас самих. Тому ігнорувати факт участі вашої дитини в Буллінг ні в якому разі не можна.

Якщо ваша дитина взяв участь в цькуванні однокласника або однокурсника, не варто залишати цей факт без уваги. Найчастіше діти «відпрацьовують» свої власні психологічні травми на тому об'єкті, який його свідомо слабкіше. Такими об'єктами можуть бути не тільки однолітки, а й тварини. Джерелом психологічної травми вашої дитини може бути, а найчастіше так і є, обстановка в сім'ї. Агресивне ставлення батьків або одного з батьків до дитини, пресинг, гіперопіка і гиперконтроль, велика кількість заборон і табу, обмежень, часті скандали в сім'ї - все це не проходить безслідно для психіки дитини. У той же час байдужість батьків до дитини, ігнорування його інтересів, брак уваги і любові теж можуть викликати в душі дитини озлобленість. Особливо по відношенню до тих одноліткам,

Постарайтеся викликати дитини на відверту розмову, почути його проблеми, піти дитині назустріч. Буде зовсім не зайвим пропрацювати проблеми ваших стосунків у сім'ї з дитячим або сімейним психологом.

Важливо не тільки з'ясувати причини, культивують в дитині агресивна поведінка, а й навчити його навичкам саморегуляції, зняття стресу, психологічної та емоційної розрядки, що не завдає шкоди іншим, не порушує їх права і недоторканність особи. Непогано буде розповісти дитині і про правові наслідки прояву нетерпимості та агресії на адресу інших.

Важливо, щоб цей діалог відбувся в позитивній, сприятливій атмосфері, щоб не зміцнити негативізм і агресивність дитини ще більше.

Якщо ж ваша дитина активної участі в цькуванні однокласника не приймав, але мовчазно спостерігав за цим з боку, з ним також важливо поговорити відверто. Пасивна поведінка в подібних ситуаціях теж не найправильніше. Позиція невтручання культивує в дитині байдуже ставлення до проблем оточуючих, формує в ньому бездушність і цинізм.

 

Що робити педагогам

 

  1. Як впоратися з ситуацією своїми силами

 

Цькування в навчальному колективі не помітити неможливо. Факти агресії можуть мати місце як під час уроків, перед їх початком в кабінеті, так і на перервах, після уроків, під час позакласних і позашкільних заходів.

Виявивши, що ваші учні включені в ситуацію цькування, ви можете спочатку спробувати впоратися з тим, що відбувається самостійно. Однак пропоновані мною 2 способи можуть бути успішними тільки тоді, коли цькування в часі триває відносно недовго.

У своїй викладацькій практиці мені завжди вдавалося це зробити без залучення інших осіб: адміністрації школи, шкільних психолога і соціального педагога, батьків учнів та студентів. Тому я поділюся з вами своїм досвідом, а також опишу алгоритм вирішення проблеми, якщо силами одного вчителя проблему усунути не вдається. Але це вже в наступній замітці.

Отже, два приклади з моєї практики, що описують моделі вирішення проблеми цькування.

Метод 1 .Він був вдало застосований в колективі старшокласників і в групі студентів технікуму. За відсутності учня, що був об'єктом цькування, я в жорсткій формі зажадала від інших припинити третирувати їх однолітка, сказавши, що в моїй присутності вони не сміли ображати і бити цього учня, псувати або ховати його речі. Дітям було сказано, що той, кого вони принижують і ображають, нічим не гірше, а може навіть і краще за них самих. Одного такого жорсткого вимоги без погроз на адресу дітей, виявилося достатньо. Варто, однак, уточнити, що в одному з випадків об'єктом цькування був хлопчик-інвалід з обмеженою осудністю. Його одноліткам на додаток до вимоги припинити його третирувати, я сказала, що цей хлопчик в своїй поведінці непередбачуваний. І якщо у відповідь на їхню агресію він заподіє травми кривдникам, то відповідальності він ніякий не понесе.

метод 2був вдало застосований кілька разів, як в шкільних колективах, так і в технікумі. Висловивши своє несхвалення за фактом цькування, що стався на моїх очах, я задала всім дітям питання, ніж такий поганий їх одноліток. Крім образливих епітетів на адресу об'єкта цькування я нічого від них не почула. Тоді я задала питання про те, що вони конкретного знають про це дитині: чим він захоплений, як він живе, що його цікавить, що він вміє. Відповіді не було. Тоді я запропонувала всім у хаті пересидіти і подумати, написати на папері і принести на наступне моє заняття список негативних якостей цієї дитини. Листок з технічним описом я їм запропонувала зробити анонімним, якщо вони соромляться назвати себе, запропонувала покласти мені такі листи на стіл під журнал на перерві, пообіцявши, що я спеціально вийду на всю зміну в коридор. Перед наступним заняттям я нагадала класу про моє реченні висловити на папері свої претензії до об'єкта цькування і пішла. У кожному з випадків під журналом не виявилося жодного листка. На початку уроку я обговорила з учнями ситуацію, сказавши, що за фактом про дитину, який став об'єктом цькування, ніхто нічого поганого сказати не може. Навіть анонімно. Після цього я запропонувала дітям також анонімно і також на листку паперу будинку написати, що хорошого вони можуть сказати про це дитині. І наступного разу під журналом не виявилося жодного листка. Знову на початку уроку я акцентувала увагу дітей на те, що як показала практика, ніхто з них нічого - погано або хорошого - про своє однокласника не знають. І, тим не менш, вони його ображають, принижують, ображають. На моє запитання, в чому ж причина такого ставлення до нього відповіді я теж ні від кого не отримала. Після цього факти цькування припинилися. В одному з подібних випадків у дівчинки, підданої цькування, серед однокласниць з'явилися дві подруги з числа тих, хто пасивно спостерігав за цькуванням. В іншому випадку - самі раніше агресивно налаштовані однокласниці взяли дівчинку, яку раніше кривдили, під свій захист і заступництво.

 

  • Як впоратися з ситуацією спільними зусиллями педколективу

 

Якщо буллінг триває вже достатній час, в нього включені багато однолітків, ситуація зайшла далеко, впоратися з проблемою одними описаними в частині 4 методами не вийде. Знадобиться більше серйозна і масштабна робота з колективом. Далі я опишу один з алгоритмів роботи над подібною проблемою класу.

Першими двома важливими кроками на шляху вирішення цієї проблеми цькування є бесіди з класом і батьками.

Необхідно провести класну годину, на якому виникло в навчальному колективі буде названо своїм ім'ям. Учням необхідно роз'яснити, що вони роблять психологічне насильство над своїм однокласником. До них також слід донести, що така поведінка неприпустима. Воно не свідчить про якусь силу, перевагу агресорів над жертвою. Воно свідчить про моральну деградацію агресорів і протиправності їх вчинків. На такому класній годині важливо не виставляти перед класом об'єкт цькування як жертву, не тиснути на жалість, не вимагати до нього співчуття і співчуття, а запропонувати дітям, кожному окремо, висловитися, що відчуває, що відчуває, що переживає їх жертва. Також кожному учневі потрібно поставити задачу самому оцінити, скажімо, за 5-бальною шкалою, ступінь своєї участі в цькуванні, свій персональний внесок у хворобу колективу. Наприклад, 1 - я в цьому ніколи не беру участь, 2 - я в цьому іноді беру участь, але потім мені соромно, 3 - а іноді в цьому беру участь і мені потім не соромно, 4 - я в цьому беру участь досить часто і не шкодую про це , 5 - я один з головних учасників цькування.

Для початку така бесіда може бути проведена одним учителем. Якщо вона не дасть результату, то повторний класна година на цю тему треба проводити за участю психолога та представника правоохоронних органів.

Зустріч і обговорення ситуації в класі ситуації необхідно провести і з батьками учнів. На батьківських зборах також необхідно описати докладно, що відбувається, назвати імена учасників цькування, назвати цькування своїм ім'ям і запропонувати батькам провести зі своїми дітьми виховні бесіди. На батьківські збори можуть бути запрошені ті ж фахівці, що і на класну годину. Батькам важливо дати однозначно зрозуміти, що проблема цькування - це не проблема безпосередніх учасників буллінг, це хвороба всього класу, яку потрібно лікувати саме як колективну хвороба.

Другим кроком буде виявлення серед учнів тих, хто готовий взяти на себе функції підтримки і захисту жертви буллінг від агресорів. Таких, втім, може і не знайтися. Але спробувати все-таки варто.

Третім кроком має бути робота шкільного психолога з колективом учнів. Найефективнішим буде тренінг на об'єднання групи, а також індивідуальна робота психолога з активними учасниками цькування з відпрацювання психологічних проблем, що штовхають дітей на прояв агресії. Робота психолога повинна бути також спрямована і на жертву цькування з тим, щоб відпрацювати наслідки травмуючої ситуації.

На цьому етапі можна використовувати метод формування моральних і моральних якостей за принципом усвідомлення власної неправоти і наслідування позитивного прикладу інших. Для цієї мети можна періодично організовувати для дітей перегляд кінофільмів про дружбу. У кінофонді СРСР таких фільмів можна знайти чимало. Продемонструвавши такий фільм дітям, можна його відразу ж обговорити з хлопцями і запропонувати написати есе або твір на тему дружби, а також щось з розряду відкликання про фільм. Такий перегляд краще влаштовувати в класі, щоб гарантувати те, що кіно подивився кожен. При колективному перегляді зручніше організувати і його обговорення.

Четвертим кроком повинна бути вироблення з учнями правил міжособистісних комунікацій, правил спілкування і взаємодії між учнями. Правила повинні включати в себе як заборони на негативні дії, так і позитивні дії між учнями. Вироблені правила поведінки між учнями важливо закріпити як якийсь звід. Його потрібно роздрукувати і повісити на видному місці в класі. Крім того, буде корисно їх роздрукувати і видати кожному учневі на руки. Кожен наступний класна година або урок у класного керівника важливо починати з питання до класу про те, наскільки успішно їм вдається дотримуватися вироблених правил спілкування. Можна просити підняти руку спочатку тих, у кого не дуже виходить дотримуватися правил. Потім тих, хто порушує їх рідко, потім тих, хто їх практично не порушує. В кінці тих, хто їх не порушив жодного разу з моменту останнього опитування. На адресу тих, хто все ж допускає порушення, треба висловити впевненість в тому, що якщо вони будуть намагатися, то у них обов'язково вийде. Тих, хто правила не порушує, слід публічно похвалити і поставити в приклад іншим. Іншими словами, позитивні зміни в характері взаємодії дітей в класі треба заохочувати і підтримувати.

Для того щоб підняти авторитет жертви буллінг в групі однолітків, можна доручити йому якесь відповідальне завдання, виконуючи яке йому будуть надані кілька великі права і повноваження, ніж у інших однокласників. Однак, при цьому, важливо стежити за тим, щоб ця дитина не почала відіграватися на своїх кривдників.

 

 Любіть своїх дітей! Будьте для них опорою і захистом! Будьте для них провідником в питаннях честі, гідності, моралі і моральності!

І будьте щасливі!

четверг, 9 сентября 2021 г.

 

Таємниці дитячого малюнку

 


Кому з батьків не хотілося б дізнатися, про що думає їх малюк, що його тривожить і як він себе відчуває в цьому світі. «Можна запитати у нього» - скажете ви, а якщо дитина ще не говорить або йому складно висловити свої почуття. Та й чи часто у нас, дорослих, виходить свої переживання, почуття і емоції виразити словами, а як бути людині, досвід спілкування якого тільки починає формуватися? Незважаючи на те, що завдання не з легких, існує спосіб пізнати внутрішній світ малюка: дайте йому альбом і олівці. Малюнок - це безцінне джерело інформації для батьків, педагогів і психологів: про що дитина мріє, що його лякає, які потреби відчуває і як себе відчуває в навколишньому світі - все це можна прочитати на аркуші паперу. І, хоча, деякі психологи стверджують, що розповісти про малюнок може тільки сам автор, тому як наше суб'єктивне світосприйняття накладе штамп на картину, існують деякі закономірності, які не потребують поясненні.

 

     Малюнки — це надзвичайно важливе джерело інформації про дитину, її внутрішній світ, емоції, проблеми та особливості. Це щира і відверта сповідь про найдрібніші порухи дитячої душі, про радощі й жалі, які переживає маленька людина. Як же розкрити всі таємниці дитячого малюнка? Достатньо навчитися правильно «прочитати» його.

 

     Дізнатися багато нового про рівень розвитку дитини, її емоційний стан, психологічне благополуччя, наявність у неї страхів і тривог допоможе простий і доступний тест «Намалюй людину». Найкраще аналізувати малюнки дитини, починаючи з семи років, коли вони стають більш змістовними й осмисленими. Запропонуйте малюкові намалювати людину і уважно вивчіть «художню творчість» сина чи доньки. Отже, що ми бачимо?

 

 Палітра - дзеркало душі

Швейцарський психотерапевт, професор Макс Люшер, що займався дослідженнями психіки людини в області кольору, стверджував, що колір може розкрити не тільки психічні якості, але і повідати про стан здоров'я юного пацієнта. Кожен з квітів має свій символічний зміст: Зелений - говорить про наполегливість і впертість юного художника, незалежності, врівноваженості і прагненні до безпеки; Жовтий - символізує оптимізм, позитивний настрій і допитливість; Синій - характеризує зосередженість, самоаналіз, концентрацію на внутрішніх переживаннях; Червоний - дає зрозуміти, що автор знаходиться на піку активності, легко збуджується і навіть схильний до агресії, з хорошою силою волі і спрямованістю у поза; Сірий - показник байдужості і байдужості, небажання говорити про внутрішні тривоги і переживаннях; Фіолетовий - люблять фантазери, емоційно багаті особистості , що покладаються на власну інтуїцію; Чорний - ознака пригніченості, заперечення, бажання руйнувати і щось змінювати. Однак не тільки колірна гама, але і кількість кольорів які використовуються в малюнку несуть смислове навантаження. Так, якщо дитина 4 - 5 років розвивається нормально і його емоційний стан стабільний, то ми побачимо від 5 до 6 різних кольорів на його картині, велика палітра кольору говорить про багатий творчий потенціал особистості, а використання всього 1 - 2 кольорів, може символізувати дискомфорт і небажання спілкуватися в даний момент. Якщо дитина хоче малювати простим олівцем і відмовляється брати кольорові, то ймовірно в його житті не вистачає позитивних емоцій і яскравих подій.

 

 Техніка малюнка - задзеркаллі внутрішнього світу

Нарівні з колірною гамою, багато що повідає батькам і техніка виконання малюнка:

Так, якщо дитина, малюючи, сильно натискає на олівець, це вірна ознака внутрішніх переживань і тривожності малюка;

Невпевнений, слабкий натиск, недорісованние деталі говорять про емоційності і психічної нестійкості особистості;

Розмашистий, недбалий малюнок характеризує його автора як імпульсивну особистість, здатну до швидкої зміни видів діяльності;

Зображення, яке постійно витирається, виправляється, сигналізує про високу тривожності і прихованих страхах малюка;

Якщо малюнок має багато елементів, постійно доповнюється і прикрашається автором, то це означає, що дитина не відчуває підтримки з боку дорослих, переживає не признанность батьками, педагогами і хоче щоб його помітили, похвалили.

 

Організація картини - відображення відносин

Скажи мені, де ти мене намалював, і я скажу, як ти до мене ставишся. Так можна інтерпретувати аналіз структури дитячого малюнка. Композиція малюнка може повідати про те, до кого дитина емоційно прив'язаний, а з ким перебуває в конфліктних відносинах. Об'єкт, зображений великим і яскравим, біля якого знаходиться сам малюк, символізує людину, до якої дитина переживає почуття любові і прихильності. Персонаж, не симпатичний автору буде знаходитися на малюнку осторонь. А той, кого малюк зобразив спиною або в профіль, викликає у дитини негативні спогади. Якщо, малюючи сім'ю, малюк когось забув зобразити, це явна ознака недавнього конфлікту з об'єктом, а відсутність на малюнку самої дитини говорить про його самоті в родині, він малює будинок, в якому йому немає місця.

 

Розташування малюнка на аркуші - індикатор розвитку особистості

Цінну інформацію несе і місцерозташування малюнка на аркуші. Так психологи стверджують, що зображення, яке знаходиться на середній лінії аркуша, характерно для гармонійно розвивається особистості. Зображення зміщується вгору - самооцінка у дитини завищена, він відчуває незадоволеність своїм місцем у соціумі, недостатнє визнання з боку оточуючих. Відповідно - прагнення малюнка вниз можна трактувати як нерішучість малюка, низьку самооцінку особистості і небажання самостверджуватися. Малюнок йде в лівий кут - дитина націлений на минулий досвід, характерна низька розумова активність, відсутність прагнення до дії. Малюнок прагне в правий кут - дитина поспішає в майбутнє, він активний, цілеспрямований і позитивно налаштований.

 

 Вираз обличчя людини на малюнку

Обличчя — відображення емоційного стану дитини. Радісний вираз свідчить про емоційне благополуччя, сумний — про пригнічений настрій, сердите обличчя — про агресію, намальоване розгублене лице розкриває тривогу й невпевненість у собі. Якщо дитина намалювала підкреслено потворне обличчя, це свідчить про її негативне ставлення до людей, певні проблеми у спілкуванні з оточуючими.

 

Поза

Людину зі спини чи в профіль малюють невпевнені у собі, замкнуті діти. Персонаж, який біжить чи зайнятий якоюсь справою, характерний для активних, творчих дітей. Хворі, нервово виснажені, пасивні малюки часто зображують людей, які лежать.

 

Ознаки професії, матеріального стану зображеного персонажа

Якщо дитина малює явно багату чи, навпаки, підкреслено бідну людину, це свідчить про наявність певних комплексів, пов’язаних з матеріальним станом родини. Військовий чи просто озброєний персонаж свідчить про агресивність. Клоунів зображують малюки з заниженою самооцінкою, комплексами стосовно власної зовнішності. Злі казкові герої, кримінальні елементи фігурують у малюнках дітей з бунтарським, непокірним характером чи з певними проблемами у поведінці. Ваше чадо зобразило робота чи інопланетянина? Це означає, що малюк почувається самотнім чи він просто занадто занурений у свої власні мрії.

 

Окремi частини тiла зображеного персонажа

 

Голова

Показник цінності інтелекту для дитини. Чим вона більша, тим важливішим є для вашого чада людський розум. Суттєвим показником є зображення очей: повністю затемнені, у вигляді крапок чи порожніх кіл, явно несиметричні чи непропорційно великі очі свідчать про невротичний стан, тривожність, наявність у дитини певних страхів, переживань.

 

Рот

Зубастий — ознака агресії, перекошений рот свідчить про проблеми у спілкуванні. Підкреслено повні губи часто малюють підлітки, які починають проявляти підвищену зацікавленість до сексуальної сфери. Дитина взагалі «забула» намалювати рот? Це може бути ознакою стресового, тривожного стану. Поганою ознакою є й відсутність вух — це свідчить, що дитина намагається відгородитися від зовнішнього світу, «не чути» його.

 

Руки

Показник благополуччя дитини у сфері спілкування. Розведені в боки руки малюють відкриті, компанійські діти, щільно притиснуті до тіла — замкнуті й сором’язливі. У персонажа на малюнку взагалі немає рук чи вони дуже маленькі? У дитини, можливо, є певні проблеми зі спілкуванням чи вона уникає контактів з іншими людьми. Занадто великі руки малюють діти, яким, навпаки, не вистачає спілкування. Кігті й стиснуті кулаки — ознака агресії, схильності до бійок.

 

Ноги

Cвідчення впевненості дитини у собі: чим вони менші, тим більш невпевнено почувається дитина. Занадто великі ступні означають підвищене прагнення малюка до захищеності й надійності. Підкреслено довгі й тонкі ноги нерідко малюють ослаблені, хворі діти.

 

Сигнали «SOS» на дитячому малюнку

 

Розрізнені  частини тіла

Невміння зобразити цілісну фігуру, зображення не поєднаних між собою частин тіла свідчить про серйозні емоційні розлади чи навіть відставання у розвитку. Такі малюнки — вагома причина звернутися за порадою до дитячого психолога.

 

Закреслювання зображень людей

Ознака депресії, вираженого негативного й агресивного ставлення до людей і оточуючої дійсності. Закреслюючи зображення, дитина неначе «знищує» його.

 

Малюнки без людей

Малювати себе й інших людей — це природно для дитини. Якщо ваш син чи донька взагалі не зображує на своїх малюнках людей, це тривожна ознака, яка наводить на думку про серйозні проблеми у міжособистісному спілкуванні.

 

Тест «Намалюй свою сiм’ю»

Малюнок сім’ї — це яскраве вираження ставлення дитини до рідних і її місця у колі родини. Проаналізувавши такий малюнок, можна дізнатися, наскільки комфортно дитина почувається у колі сім’ї, кого з членів родини вона найбільше любить, а з ким, навпаки, стосунки найбільш напружені. Перш за все варто звернути увагу на такі показники.

 

Відсутність когось із членів сім’ї на малюнку

Таке символічне «вигнання» з сімейного кола — ознака дуже негативного ставлення дитини до цього члена сім’ї, напружених і недружніх стосунків з ним.


Відсутність себе на малюнку

Якщо дитина, малюючи свою сім’ю, не зобразила на цьому малюнку себе, це свідчить про те, що їй у колі рідних некомфортно, вона відчуває себе «чужою», непотрібною, зневаженою. Часто не включають себе у коло сім’ї діти, які страждають від надмірної критики батьків, їхньої суворості й владності.

 

Розташування дитини у просторі

Здебільшого дитина зображує себе поряд з тим членом родини, якого вона найбільше любить. Ознакою особливої симпатії є також зображення дитиною себе і когось з членів родини в одязі однакового кольору.

 

Співвідношення розмірів фігур

Найбільша фігура на малюнку — це людина, яка користується у дитини найбільшим авторитетом, є «головою сім’ї» в її очах. Наприклад, якщо мати дитини — особа авторитарна і владна або ж просто найбільш авторитетна для дитини, то вона на малюнку буде зображена найвищою, навіть якщо насправді вона невисока на зріст.

 

Тест "Будинок" 

Будинок зображений великим, значить, ваш малюк товариський, гостинний. Намальовані поруч із будиночком різні будівлі свідчать про тривожний стан. Будинок намальований удалечині, значить, дитина почувається знедоленою. Сходи, що ведуть у глуху стіну (без дверей) - відбиття схованого сімейного конфлікту. 

 

Стіни. Малюк намалював задню стіну, зобразивши її з іншого боку, - він намагається постійно контролювати свої емоції, тримати себе в руках. У стіни не вистачає основи - значить, у маляти слабкий зв'язок з дійсністю, він перебуває у своєму світі фантазій та ілюзій. Стіна із чітко промальованим нижнім контуром - у дитини труднощі, тривога. Бічні лінії тонкі - вона перебуває на межі своїх нервових сил. Ну, а якщо стіни прозорі - ваш малюк прагне до лідерства. 

 

Двері. Відкриті - це ознака товариськості, відкритості, відвертості. Дуже великі - показують на те, що малюк дуже залежить від інших або що він дуже комунікабельний. Їхня відсутність говорить про те, що вдома дитя зазнає труднощів у відвертому спілкуванні. Наявність задніх, бічних входів - проблеми в спілкуванні, прагнення до самотності, відчуженість. Маленькі двері - непевність у собі. Присутність замка на дверях означає замкнутість ребенка, скритність. 

 

Вікна. Великі, відчинені - комунікабельність, любить бувати у великих компаніях. Безліч вікон - малюк хоче більше спілкуватися з однолітками. Фіранки на вікнах - проблеми у спілкуванні. Ґрати на вікнах - показник закомплексованості. Такий малюк потребує допомоги. Якщо ж дитя намалювало вікна не на нижньому поверсі, а тільки нагорі, під дахом, - це говорить, що в житті маляти існує прірва між реальністю і фантазією. 

 

Дах. Намальований жирною лінією, значить, малюк фантазер і часто плутає реальність і вимисел. Масно промальований край даху - дитина стурбована тим, що прагнення до творчості й фантазій не заохочується вдома. Погано сполучається зі стіною - значить, малюк не може знайти собі місце в навколишньому світі. Дитині потрібно більше приділити уваги. Карниз обкреслений або виведений за межі даху - маля намагається захиститися від реальних або вигаданих страхів. 

 

Труба. Густий дим - внутрішнє напруження. Тонкий струмінь диму - бракує спілкування з батьками. Труба захована з іншого боку даху - дитина взагалі намагається уникати емоційних контактів із близькими людьми.

 

Розмір малюнків

У нормі найбільший об’єкт на малюнку повинен займати дві третини аркуша. Інколи зображення людини чи тварини може бути дуже великим, навіть виходити за межі аркуша (дитина перевертає аркуш чи доклеює додатковий, щоб домалювати те, що «не вмістилося»). Такі малюнки можуть бути ознакою стресового, тривожного стану малюка, характерні вони також для імпульсивних, гіперактивних дітей. Малесенький малюнок, навпаки, свідчить про низьку самооцінку, замкнутість малюка. Ваше чадо зображує то крихітні, то величезні «шедеври»? Отже, дитина емоційно нестабільна, неврівноважена.

 

Розглянувши малюнок як спосіб діагностики, слід зазначити і його чудові корекційно - реабілітаційні здібності. Так, психологи рекомендують дитині, яка знаходиться в пригніченому, пригніченому стані, дати аркуш паперу, олівці і попросити намалювати що-небудь. Аналізуючи зображення, можна на місці здійснювати корекцію психофізичного стану. Грегга Ферс у своїй книзі «Таємний світ малюнка (зцілення через мистецтво)» описує наступну ситуацію: Дівчинка, лежачи в ліжку, малює тваринку, самотню і всю в сльозах. Терапевт питає у малятка: «Чому звірок один і так гірко плаче?» Дівчинка відповідає, що звірятко покараний, він був поганий, і тепер ніхто не хоче з ним дружити. «А можна якось виправити становище?» - Намагається дізнатися лікар. «Ніяк» - відповідає дитина. Однак терапевт не здається і просить дівчинку подумати, як можна було б допомогти бідному звірку. Через якийсь час малятко вирішує намалювати навколо тваринки ще і інших звірів, щоб ті запросили бідолаху погуляти. Домальовуючи героїв на картині, поступово дівчинка змінює і саму тваринку, та стає знову веселою і щасливою. Пізніше лікар з'ясовує, що за дівчинкою не змогли приїхати батьки, тому вона була так засмучена і пригнічена. Коли терапевт прийшла знову відвідати малятко, та вже весело грала з іншими дітьми ». У цій історії процес малювання став цілющим для дитини, він допоміг пережити важку ситуацію і повернути гарне емоційний настрій. Таким чином, якщо ваш малюк сумує або ображений, запропонуйте їй намалювати свою проблему на папері. Запитаєте, а що хоче його, наприклад, чорна ляпка, може вона бажає перетворитися на принцесу або в бурхливий океан, на дні якого знаходяться уламки затонулого корабля, а це вже зовсім інша історія ... Любіть своїх дітей, будьте до них уважні, допомагайте їм творчо розвиватися і пам'ятайте слова Оскара Уайльда: «Кращий спосіб зробити дітей хорошими - зробити їх щасливими». 

Кінезіологічні вправи для дітей з особливими освітніми потребами

  Вправа «Слон» Це одна з найбільш інтегруючих вправ «Гімнастики мозку» Пола Деннісона. Вона активізує і балансує всю цілісну систему органі...