Як впоратися з тривогою, яка не зникає?

 

 

Тривога — це відчуття неспокою, внутрішньої напруги, хвилювання чи страху, яке може бути легким або сильним. Це реакція організму на стрес або невизначеність, часто супроводжується фізіологічними проявами, такими як прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску та напруження м'язів.

Кожен відчуває тривогу в якийсь момент свого життя. Наприклад, під час співбесіди.

Але невпинна тривога може бути виснажливою, яку б форму вона не прийняла: жахливе занепокоєння, задушливе відчуття паніки, страх перед соціальними ситуаціями тощо.

Деяким людям важко контролювати свої хвилювання, і це часто може впливати на їхнє повсякденне життя.

Що ви можете зробити, коли тривога просто не зникає?

Спробуйте випробувати такі п'ять підходів і визначте, які з них будуть для вас ефективні:

 Запросіть тривогу в себе

Опір тривозі не тільки не зникає, але й посилює її. Дайте їй зрозуміти, що вона може залишатися скільки завгодно, а тим часом ви подбаєте про інші справи.

 Пірніть у своє тіло

Тривога часто вбивається вам у голову і від’єднує вас від фізичного тіла. У результаті тривога все більше й більше захоплює вашу увагу та енергію. Сконцентруйтеся на тому, що відбувається у вашому тілі. Зробіть кілька легких вдихів, коли помітите будь-які відчуття — жар, холод, тяжкість, напругу.

 Прислухайтеся до себе

Тривога — це сигнал, а сигнали призначені для того, щоб привернути вашу увагу. Замисліться, що ваш розум, позасвідоме і тіло можуть намагатися вам сказати.

 Почніть діяти

Перемістіть свою увагу з фіксації того, що ви відчуваєте, на виконання завдання, яке потребує вашої уваги.

 Поставте під сумнів свої припущення

Щоб знайти спокій, коли ви хвилюєтеся, часто потрібно помиритися з тривогою. Коли ви запитуєте, чому тривога не зникає, нагадайте собі, що, можливо, це непотрібно. Можливо, це не ваша робота — усувати тривогу. Можливо, це нормально хвилюватися.

Попри те, що почуття відіграють важливу роль у нашому житті, вони не є основним показником успішного життя. Натомість зосередьте свою енергію на тому, що приносить реальну цінність вашим дням.

 Чому ми відчуваємо постійну втому і як віднайти свою ресурсність?

 пропонуємо 5-кроковий алгоритм до ресурності.

1. Зрозумійте, що для вас означає бути в ресурсі
Що означає бути «в ресурсі» для вас? Опишіть свій бажаний стан, не використовуючи заперечення «не».
Поганий варіант:
Тобто ви в ресурсі — це НЕ тоді, коли ти НЕ втомлений/а. Бо як тоді розуміти коли ти «НЕвтомлений», коли організм фіксує тільки слово «втомлений». Ми не можемо прагнути до чогось «не». Нам потрібна альтернатива.
Гарний варіант:
Бути в ресурсі — це з легкістю братись за задачі, відчуваючи при цьому спокій, задоволення і азарт.
Відчуваєте різницю? Навіть проговорюючи замість слова «втома» слово «задоволення», ми вже можемо почуватись краще.

2. Потурбуйтесь про витрати ресурсу, від яких можна відмовитись
Упродовж життя ми використовуємо енергію. Проте не завжди на те, що має для нас сенс. Подивіться, на що зараз іде ваш ресурс? Напишіть список, на що ви витрачаєте енергію, і знайдіть у переліку ті способи, від яких можна відмовитися. Нам, наприклад, не потрібні суперечки в інтернеті, спілкування з людьми, з якими  нудно, і щоденне читання новин. А чого забагато вам? Знайдіть і припиніть це робити по можливості.

3. Віднайдіть свої способи відпочинку
Або, як модно казати, «ресурсні справи». Завдання — точно зрозуміти, що наповнює вас енергією та позбавляє напруги. І для кожного це буде щось своє. До прикладу, «люди навколо»: когось вони будуть наповнювати, а когось — спустошувати. З’ясуйте, що і як працює саме для вас. 

4. Плануй відпочинок
Навіть якщо це звучить як сюр, але плануйте відпочинок. І йдеться не тільки про мандрівки. Планувати можна (і варто) час (чи день) без справ, денний сон, прогулянку, відпочинок перед телевізором чи медитативні практики відновлення, а також перерву на чай чи каву.

5. Розвивайте в собі культуру відпочинку
Вчіться бачити відпочинок не як щось вимушене, «бо ти так далі не можеш», а як щось прекрасне і бажане. Пробуй нові, ба, навіть вишукані способи відпочивати. Створюй «відпочивальні» традиції і рутини для себе і своїх близьких. 

Алгоритм ваших дій в ситуації домашнього насильства в умовах дистанційного навчання під час війни

 

Алгоритм ваших дій в ситуації домашнього насильства в умовах дистанційного навчання під час війни

 

Джерело: https://la-strada.org.ua/download/algorytmy-vashyh-dij-v-sytuatsiyi-domashnogo-nasylstva-v-umovah-dystantsijnogo-navchannya-pid-chas-vijny-rekomendatsiyi-dlya-ditej-ta-pidlitkiv?fbclid=IwAR3KgJWPbxVcKCNoodCAprVFgHHrkoQCE3rzCi_cFTcR8RU8j8865xfnmBE

Як говорити про особисті кордони з батьками

 

Як говорити про особисті кордони з батьками

 

Алгоритм дій закладів освіти у випадку виявлення домашнього насильства щодо дитини

Заклади освіти є одними із суб’єктів, на які покладаються функції зі здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Відтак, статтею 11 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що на навчальні заклади покладено обов’язок не пізніше однієї доби повідомити службу у справах дітей, уповноважені підрозділи органів Національної поліції України у разі виявлення фактів домашнього насильства стосовно дітей або отримання відповідних заяв чи повідомлень.

Одразу тут хочемо наголосити – невиконання таких вказівок законодавства може призвести до притягнення винних осіб до відповідальності у зв’язку зі службовим недбальством.

«Але як нам зрозуміти, що дитина потерпіла від насильства? Якщо в умовах очного навчання це ще можливо – можна звернути увагу на поведінку дитини чи побачити ознаки насильства на її тілі, то як виявити це під час дистанційного навчання, коли на уроках замість облич ми бачимо чорні «квадратики» в Zoom?» - запитаєте ви у нас.

Відповідаємо: звертайте увагу на поведінку дитини, зокрема на різку зміну її поведінки, на манеру спілкування, її зовнішній вигляд та те, що відбувається навколо. Під час проведення онлайн-занять ви можете побачити чи почути, як батьки чи інші члени сім’ї штовхають дитину, б’ють її, дають їй ляпаса, перешкоджають у спілкуванні під час заняття, змушують щось робити замість перебування на занятті, псують речі дитини чи її іграшки, б’ються між собою чи вчиняють інше насильство в присутності дитини тощо.

Важливо – навіть якщо безпосередньо до дитини не вчинялося насильство, однак вона стала свідком такого насильства – ця дитина автоматично стає постраждалою від домашнього насильства!

Дитина може сама поскаржитися на такі дії, може уникати відвідування занять, проявляти агресивну поведінку, страх у випадку появи поруч дорослих, може бути заплаканою чи виглядати стривоженою, відмовлятися вмикати камеру, демонструвати втрату інтересу до навчання тощо.

Наведений вище перелік не є вичерпним, однак сукупність таких ознак може свідчити про потрапляння дитини в ситуацію домашнього насильства.

«Добре, ідентифікувати постраждалу дитину ми зможемо. Як нам діяти далі?» - знову запитуєте ви.

Надаємо вам чіткий алгоритм дій у разі отримання інформації чи особистого виявлення ситуації домашнього насильства щодо дитини, наприклад під час проведення заняття.

1) Першочергово передайте інформацію для подальшого реагування керівникові/ці закладу освіти. Бажано зробити це у письмовому вигляді.

2) Зберігайте спокій, оцініть стан дитини та заспокойте її. За необхідності – завершіть заняття, щоб спілкуватися з дитиною віч на віч.

3) У разі потреби забезпечте надання медичної допомоги та/або викличте поліцію за місцем проживання дитини.

4) Не залишайте дитину наодинці. Ви можете зв’язатися з нею через соціальні мережі чи зателефонувати їй, дізнатися, чи є вдома хтось ще з дорослих, кому дитина довіряє. Якщо ні – запропонуйте дитині знайти безпечне місце для спілкування, подалі від кривдника/ці.

5) Перебувайте на зв’язку з дитиною, доки не будете впевнені, що дитина у безпеці.

Звертаємо увагу! В закладі освіти має бути журнал реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (Додаток 3 до Постанови КМУ №658 від 22.08.2018), в якому має бути зафіксована відповідна інформація про домашнє насильство щодо дитини.

Також варто забезпечити роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалою дитиною.

Сподіваємося, що наведений алгоритм ніколи не знадобиться вам у вашій роботі через відсутність випадків домашнього насильства щодо дітей. Водночас, його потрібно знати, пам’ятати і застосовувати, адже дитина сама себе не захистить від насильства. І це наш з вами обов’язок – надати їй усю необхідну допомогу.

А якщо ви працюєте у закладі освіти і вам потрібна додаткова консультація з приводу реагування на випадок домашнього насильства – звертайтеся. Це повністю анонімно, конфіденційно та безоплатно:

116 111

0 800 500 225

Telegram: @CHL116111

Instragram: @childhotline_ua

Facebook: childhotline.ukraine

Проєкт «Підтримка Національної гарячої лінії для дітей та молоді. Фаза 2», впроваджується Громадською організацією «Ла Страда-Україна» і UNICEF Ukraine, за підтримки уряду Японії.

#childhotline #116111UA #НДМГЛ #гарячалініядопомоги #гарячалініяпідтримки #національнагарячалінія

#UNICEF #UNICEFUkraine #ЮНІСЕФ

Як допомогти підліткам підвищити самооцінку?

 Часто батьки жаліються на те, що їхні підлітки не впевнені в собі. Перш за все, тому, що їм бракує можливості проявити себе в тому, що важливе саме для них (а не батьків).

10 порад батькам, як допомогти підліткам стати впе́вненішими:

1. Радьтеся з ними, коли приймаєте рішення, що стосуються всієї родини (купівля речей, відвідування кіно, відпустка). Підлітку важливо відчувати, що його думка також важлива, з ним рахуються.

2. Залучайте до цікавих активностей в родині (приготування нової страви для родини, розставляння нових меблів в кімнаті). 

3. Довіряйте приймати рішення, що стосуються його самого (одяг, вільний час, кишенькові гроші), підтримуйте прояви самостійності, бажання взяти відповідальність на себе.

4. Відмічайте те, що зроблено гарно, дякуйте, мотивуйте на самостійність.

5. Домовляйтесь про важливі речі, уникайте розпоряджень та докорів. Не нагадуйте, хто старший, головний, а хто дитина. 

6. Запитуйте поради в питаннях, що стосуються, наприклад, комп’ютера або телефона. В цих сферах ваш підліток точно орієнтується краще за вас.

7. Цікавтеся думкою підліта, не відмовляйтеся від філософських або історичних розмов, обговоріть та порівняйте їхні та ваші думки.

8. Не контролюйте покроково час дитин та дії замість неї. Нехай робить власні помилки, запізниться, зробить власні висновки.

9. Надайте можливість взяти участь в проєктній діяльності, яка виховує самостійність та розвиває важливі  навички.

10. Самі демонструйте поведінку людини, яка впевнена в собі. Адже ви не уявляєте собі, як багато в наших підлітках від нас самих.

Навіщо дитині потрібні власні кордони?

 Навіщо дітям кордони.

Проблеми, що виникають через відсутность кордонів:

- Нездатність сказати «ні» людям, яким нічого не варто образити іншого, і покласти край їх образливій поведінці.

- Власні згубні звички. Невміння приймати відмову від інших і поважати встановлені ними рамки.

- Нездатність заради досягнення певних цілей і завдань перемогти в собі бажання потурати власним примхам.

- Прагнення мати справу з безвідповідальними або здатними образити іншу людину людьми, намагаючись при цьому «вплинути» на них.

- Бажання взяти на себе відповідальність за життя інших.

- Здатність легко виявитися об'єктом маніпулювання або «іграшкою» в чужих руках.

- Невміння зближуватися і налагоджувати близькі відносини з іншими людьми.

- Нездатність бути щирим з близькими.

- Нездатність відстоювати свою думку і продуктивно вирішувати виникаючі конфлікти.

- Прагнення грати роль жертви, замість того щоб ставити перед собою конкретні цілі і відчувати себе господарем свого життя.

- Схильність до шкідливих звичок і нав'язливих станів. Неорганізованість і невміння довести розпочату справу до кінця.

Якості особистості, що формуються при наявності кордонів

- Чітке відчуття того, хто вини такі.

- Уявлення про те, за що вони відповідають.

- Здатність самим робити вибір.

- Розуміння того, що якщо зроблений правильний вибір, то все складеться добре, а якщо неправильний, то їм доведеться зустрітися з наслідками.

- Можливість пізнати справжню любов - любов, засновану на волі.

Якщо ви хочете дізнатися принципи і правила формування особистісних кордонів у дітей читайте книгу Г. Клауд, Д. Таунсенд «Діти: кордони, кордони». Деякі витяги пропоную вашій увазі.

Діти потребують батьків, які стануть їх зовнішніми кордонами, будуть їх поправляти, обмежувати, дотримуватися причинно-наслідкових зв'язків до тих пір, поки їх зовнішні кордони не перетворяться у внутрішні.

Межі, або їх ще називають рамки, це ті непорушні правила, підвалини які допомагають кожному з нас відчувати свою цілісність, впевненість в собі і інших. Це чітке уявлення про те, що можна і чого не можна допускати в ставленні до себе і інших людей; ясне бачення того, де «я починаюся і де закінчуюся».

Дитині необхідно відчувати межі дозволеного, вона спирається на схвалення або осуд, як на стіни.

Одне з основних призначень батьків - навчити дітей бути відповідальними за свою особистість, здоров'я, успішність, щастя.